В этом мире большом дороги такие разные,
Манит каждая в сторону, в свой зовет хоровод,
А Христос говорит: «Живи у Меня за пазухой –
Под Моим крылом тебе будет лучше всего».
Только сильные страсти природы прежней и грешной
Обещают золота горы и радостей через край…
А Он смотрит с любовью и все-таки ждет с надеждой,
«Возвращайся», - зовет, - «и снова Меня выбирай,
Только то, что Я дам, окажется настоящим,
Только то, что Я посадил, добрый плод принесет,
У Меня не бывает людей потерянных и пропащих,
Я могу воскресить, успокоить и дать тебе все».
Вроде было красиво, но сделалось безобразным,
То, что добрым казалось, становится злей и злей…
Нет, я все-таки поживу у Христа за пазухой,
Ведь там – самое лучшее место на этой земле!
Вера Адаменко,
Россия, Москва
С юности знаю и люблю Господа, и с каждым днем - все больше и сильнее.
Без Его любви жизнь лишается красок, счастья и смысла.
Однажды встретившись с Ним, расстаться уже невозможно. сайт автора:ЖЖ-блог
Прочитано 10976 раз. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
